вибух

взрыв - explosion, blast - Explosion, Abschuß - процес швидкого (надзвукового) вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі, який супроводжується виділенням значної кількості тепла і розширенням газоподібних продуктів, здатних виконувати механічну роботу руйнування і переміщення оточуючого середовища. В. виникає в результаті вивільнення хімічної енергії (г.ч. вибухових речовин), внутрішньоядерної (ядерний та термоядерний вибух), електромагнітної (іскровий розряд, лазерна іскра та ін), механічної енергії. Вибух зумовлює утворення ударних хвиль і сильну руйнівну дію на навколишнє середовище. При В. заряду в повітрі (акустична жорсткість якого завжди менша, ніж продуктів детонації) виникає ударна хвиля, за фронтом якої тиск спадає за певним законом. Ударні хвилі при перевищенні ними межі міцності г.п., викликають руйнування останніх. Опірність г.п. В. на практиці прийнято оцінювати питомим зарядом еталонної ВР, тобто необхідними витратами ВР на руйнування 1 м3 породи із заздалегідь встановленим ефектом дроблення. Цей параметр залежить від: тріщинуватості, густини і щільності г.п., розміщення і конструкції свердловини та заряду ВР в ній, якості ВР. Ці фактори визначають витрати ВР. В. широко застосовують в промисловостi, зокрема при веденні гірничих робіт як відкритим способом, так і в шахтах. Спонтанним може бути В. метану, метанопилової суміші тощо. Див. також вибух спрямований, вибухи метану, ядерний вибух, зони дії вибуху, зона стиснення (подрібнення), зона активного руйнування, зона розвалу.